Особистий досвід: «Я переїхав до села, щоб вивчати дику природу та розповідати про неї»

Центр вивчення дикої природи «Озеро Супій», що загубився серед розкішних лісів, озер та лук на межі Київщини, Черкащини, Полтавщини та Чернігівщини, має кілька амбітних цілей. Розвиток повільного туризму та створення якісного медіа контенту про дику природу України. Захист природи та вивчення її в дрібницях. Локальні тури і просто будинок з панорамними вікнами та видом на озеро, де самому можна круглий рік жити в кайф. І такий щемкий, душевний «Щоденник неспішоного життя» на YouTube, після перегляду якого хочеться все кинути та їхати до села. Лідер проєкту Євгеній Довгалюк розповів 34travel про зародження центру та плани на майбутнє, а також поділився улюбленими локаціями близ Супою та Яготина.

 

 

 Довідка.  Євгеній Довгалюк – підприємець, засновник Центру вивчення дикої природи «Озеро Супій». Центр знаходиться за 100 км від Києва, у селі Червоне Заріччя Яготинського району. Він має на меті зберегти та вивчити природні та історичні особливості місцевості. Наразі триває розбудова центру, у 2022 році його планують відкрити для туристів. Слідкувати за проєктом можна на сайті або в соціальних мережах (а ще можна підтримати Центр на Patreon).  

Сайт  /  Instagram  /  YouTube  /  Patreon

 

 

З чого все почалося?

– Все почалось від любові. У мене була дитяча мрія: все життя я хотів будинок біля озера. Влітку 2019 року почав активний пошук варіантів, об‘їздив більше десяти місць. І взагалі випадково потрапив в село Червоне Заріччя. Так все і почалось. 

Ми придбали шматок землі зі стареньким домом. Потім країну закрили на карантин. Весною 2020 ми провели в дім інтернет і почали звідти працювати. Це було чудово! Одного дня, вже весною, ми стали свідками, як на озеро сідає величезна кількість диких лебедів. Раніше таку картину я бачив лише по телевізору. А тут – перед очима. Все небо в птахах – це дуже емоційна, крута картина. Саме зустріч із цими птахами стала ключовою. Я почав вивчати причину, чому тут так багато птахів: ці дослідження і привели в сьогоднішню точку. Тепер це Центр, який досліджує природу, культуру і архітектуру навколо річки Супій.

 

 

«Тут я відчуваю, що я – вдома»

– Коли я вперше потрапив сюди, побачив Супій, то щось нове відчув, щось незвичайне. Я виріс в місті, життя в селі для мене взагалі нове. Бруд під нігтями під час роботи на городі, дрова, обігрів будинку, ремонт не тільки всередині, але і зовні будинку, відповідальність в роботі з відходами – це взагалі все інакше. Саме тут я розумію, що життя – справжнє, у нього є запах, кольори і смак. Життя в великому місті – інакше. Не гірше і не краще, воно інакше. А життя одне, і найбільше задоволення тоді, коли не поспішаєш, повільно торкаєш рукою мох, ногою по воді проводиш або глибоко, на всі груди вдихаєш ранковий запах озера. Це інші емоції та відчуття. 

 

«Саме тут я розумію, що життя – справжнє, у нього є запах, кольори і смак»

 

У цьому місці я – посеред природи. Село розташоване на півострові, за дамбою починається Усівський державний гідрологічний заказник. Дуже багато птахів, дуже багато хижаків, справжнє життя без дедлайнів, таксі та черг. Я його там відчув. Я таке відчував раніше в Індії та на Шрі-Ланці, на островах Таїланду та в Ісландії. Менше людей, більше природи. Здається, це моє місце.

 

 

Про центр та його діяльність

– Повна назва цього проєкту – Центр вивчення природи, культури і архітектури «Озеро Супій». Але коротко це «Супій», саме так всі знають нас. Хоч річка й виникла сильно раніше від нашого центру, мало хто знає назву цієї лівої притоки Дніпра. Тому просто «Супій», як назва річки.

Коли я зрозумів, що з цим місцем «все серйозно» і всередині мене відбуваються магічні процеси, тоді почав описувати свої позиції – так з‘явились 11 цілей роботи центру. Всі вони в насамперед цікаві саме мені: громадянська наука, мистецька резиденція, спостереження за птахами, гостинність, сталий розвиток, культура дарування, волонтерство, медіаконтент, магазин, локальні тури, освіта – всі цілі між собою пов'язані. Їх багато, щоб завжди мати можливість досліджувати щось нове. 

 

«Я зрозумів, що з цим місцем “все серйозно” і всередині мене відбуваються магічні процеси»

 

Сьогодні на території є той самий старенький дім, який я реставрую для себе і родини. Передусім ми прибрали все зайве. Там були господарські будівлі: свинарник, курятник, сінник, атрибути класичного сільського українського життя. Зараз це все демонтовано.

Другим об‘єктом, який планується до запуску влітку 2022 року, має бути Будинок Волонтера: місце, де ми зможемо приймати перших гостей для реалізації проєктів з людьми: це і Міжнародний день споглядання за перелітними птахами (World Migratory Bird Day), і перші освітні події, і створення крутого медіаконтенту у взаємодії з нашими гостями. 

 

 

Про контент

– Я розумію важливість якісного контенту, тому робота над медіаконтентом – це одна з цілей центру. А в роликах про навколишні пам‘ятки переплелись дві цілі: локальні тури і медіаконтент. Відео з неба знімає для нас Андрій Орлов (попередньо я шукаю, що саме знімати, і досліджую історію цього об‘єкту). «Щоденних неспішного життя» придумала наш друг Аліна Головльова, у неї своя студія стопмоушн-анімації. Вона просто приїхала в гості, взяла камеру і кудись відходила на півгодини чи годину – а потім відправляла ось такі круті результати. Все, що про фото, – це я. Макрознімки природи – це кайф: безкінечна кількість моделей, які в різні сезони, в різний час доби виглядають по різному. Це дійсно цікавий світ, який мало хто помічає. Сьогодні це одна з улюблених тем наших глядачів в соціальних мережах.

 

 

Про туристичну привабливість центру

– Сьогодні центр не приймає гостей, але зовсім скоро будуть готові туристичні маршрути на день: карти для автомобілістів та велосипедистів з відстанями, описами і фото. Можливо, в 2022-му ми збудуємо перший гостьовий будинок і вежу для птахоспоглядання. Я кажу «можливо», бо пандемія внесла корективи в мій бізнес: сьогодні я можу менше інвестувати у проєкт, тому рухаюсь зі значним відставанням від плану. Зате я отримав можливість якісніше напрацювати і зрозуміти цільову аудиторію – людей з подібними цілями, етичних туристів. Найкраще відчуття – це те, що сьогодні вже є більше ста гостьових заявок. І чудово, що є багато «наших» людей.

Я відчуваю, що маю кредит перед Україною. Я не про гроші. Років десять тому в мене з‘явилась можливість подорожувати світом, i я почав відвідувати три-чотири країни на рік. Фактично я генерував гроші в Україні та вивозив їх на подорожі до інших держав. Сьогодні я розумію, що ці гроші треба повернути в Україну. І найкращий шлях – це розвивати міжнародний туризм, тобто заманювати туристів не з України. Саме тому я досліджую абсолютно всі цікаві локації в радіусі 50-70 км від центру. 

 

«Я відчуваю, що маю кредит перед Україною»

 

В Ісландії є така локація, де посеред пустошів виставлені маленькі пірамідки з камінчиків, яким придумали легенду. І там черга з туристів! Тому що легенда, сторітелінг – усе це працює. А у нас в регіоні є дуже емоційно сильні локації: це дерев‘яні церкви, квадратний ліс, парки, плавучі острови, маєтки, навіть піраміда – ми знайшли поки близько тридцяти. Це дійсно круті і цікаві місця, які ще треба дослідити і описати.

А якщо говорити про мій власний топ – то це просто балка біля Супою і плавучі острови. Я більше про природу: там тихо і є можливість зустріти косулю, лисичку, зайчика, їжачка або шуліку. Природа – наше все.

 

 

Що відвідати поблизу річки Супій та Яготина?

 

Плавучі острови річки Супій
 

Річка Супій тече берегами Чернігівщини, Київщини і Черкащини. Останній гетьман Війська Запорізького Кирило Розумовський, що володів землями Яготина, наказав насипати дамбу поперек річки. Луки навколо залило водою, торф’яники з великим вмістом кисню виявились дуже легкими і на поверхню води піднялись цілі шматки землі. Минуло більше 250 років, тепер ці острови плавають на поверхні річки Супій і є домівкою для багатьох видів птахів.

 

 

Заповідне урочище Галаганове
 

Квадратний ліс почали охороняти в 1972 році і назвали Заповідним урочищем Галаганове. Тут росте листяний ліс, який не зрубували і не втручались в його розвиток. Сам ліс має площу 170 гектарів, це приблизно 240 футбольних полів. Жителі навколишніх сіл восени збирають тут гриби, яких виростає безліч. А ще в лісі є романтична галявина в формі серця.

 

 

Яготинська картинна галерея
 

Маєток гетьмана Кирила Розумовського і родини Волконських-Рєпніних. Колись тут гостювали Сковорода, Шевченко та Гоголь, а потім маєток згорів – лишилася лише восьма його частина, що була збудована з каменю. Тоді ця частина стала Яготинською лікарнею, де лікувалась видатна українська художниця Катерина Білокур, уродженка тутешніх місць. Зрештою будівля стала Яготинською картинною галереєю, де тепер постійно діє виставка картин Катерини Білокур.

 

 

Троїцький собор
 

Мурований Троїцький собор із дзвіницею був збудований протягом 1795–1800 років в центрі Яготина. Проєкт розробив відомий російський архітектор Микола Львов на замовлення власника містечка, того самого Кирила Розумовського. Троїцький собор згадував Тарас Шевченко у своєму творі «Близнюки» та «Щоденнику».

 

Фото: Supii Lake Explore Center

Читай також:

«Дати те, що не отримаєш у місті». Євген Лавренюк про проєкт «УЛIС»

«Певно що Україна буде користуватись попитом для більш глибокого занурення».

Епоха цифрових кочівників. Як поєднувати роботу та подорожі?

Три історії від digital nomads.

Показати бiльше