6 пам’яток на шляху з Києва до Харкова

6 пам’яток на шляху з Києва до Харкова

Якщо ти в настрої, аби урізноманітнити марш-кидок трасою Київ-Харків відвідуванням якихось пам’яток, – цей маршрут саме для тебе. Розповідаємо, куди можна заїхати дорогою.

 

Маршрут: Київ – Мгар – Великі Сорочинці – Пархомівка – Шарівка – Старий Мерчик – Люботин – Харків (або навпаки)

 

Між Києвом і Харковом – приблизно 480 км, шлях неблизький, подорож забере цілий день. Можеш поїхати трасою через Полтаву – так ти проминеш кілька прекрасних місць, зате доберешся швидше. А якщо ти не дуже поспішаєш, рухайся всіма точками за порядком. Виїжджай раніше, захопи побільше снеків – і вперед!

 

Мгар

Лубенський район Полтавської області

 

Мгар розташований приблизно за 200 км від Києва – саме час організувати перший привал. Тут на високому пагорбі стоїть бароковий Спасо-Преображенський монастир – вежу дзвіниці буде видно ще з траси. Його заснували 1619 року, а в 1692-му вже звели на місці дерев’яної церкви кам’яний собор. У минулому столітті монастир перетворювався й на резиденцію дисциплінарного батальйону, і на склад, і навіть на піонерський табір. Зараз тут можна перевести подих перед усе ще дуже довгою дорогою, побродити доглянутою територією монастиря або прикупити випічку в місцевій крамниці.

 

 


Бонус:
Березова Рудка

 Пирятинський район Полтавської області

А ще дорогою в Мгар можна заїхати до Березової Рудки, щоби зацінити класичну садибу Закревських і дуже незвичайну для наших широт піраміду-мавзолей тих же Закревських.

 

 

Великі Сорочинці

Миргородський район Полтавської області

 

Наступне місце в списку – Великі Сорочинці – мабуть, одне з найславетніших місць Полтавщини. Звісно, усе завдяки Гоголю (він тут народився) і Сорочинському ярмарку. Проте, заїхати сюди можна й не лише під час ярмарку, тут є, на що подивитися і в інші пори року. Наприклад, Спасо-Преображенську церкву – чудовий зразок українського бароко. Величний білосніжний храм, який звели на початку XVIII століття й де 1809 року хрестили маленького Гоголя, гарно зберігся й височіє над усім містечком.

Ну і звісно, якщо карантинні умови дозволяють, варто зазирнути в музей Гоголя. Він розташований не прямо в тому будинку, де народився письменник (той згорів під час війни), а у відбудованій на початку 1950-х будівлі неподалік. У музеї зберігаються малюнки письменника, копії рукописів, перші видання творів і ще купа цікавих експонатів.

 

 


Бонус:
Хомутець

 

Миргородський район Полтавської області

Не доїжджаючи до Великих Сорочинців, можна заскочити ще й у містечко Хомутець, щоби глянути на садибу Муравйових-Апостолів, у якій колись зависали декабристи, і на розмашистий сад навколо неї.

 

 

Пархомiвка

Краснокутський район Харківської області


Фото: ReAl  /  wikipedia.org

 

У селі Пархомівка є справжній скарб – Пархомівський художній музей ім. Луньова, який розмістився в колишній графській садибі Подгоричані. Тут зберігається приголомшлива для сільського музею колекція творів мистецтва: тут тобі й роботи Тараса Шевченка, і Рєпін із Шишкіним, Кандинський, Малевич (до речі, сім’я Малевичів прожила в Пархомівці чотири роки, коли Казимир був маленьким), Айвазовський і ще купа знаменитих майстрів. А, крім того, є зони зі стародавнім мистецтвом Єгипту, Індії, Японії й Китаю, західноєвропейський живопис (є ван Дейк, Піссарро й Пікассо!), місцеві археологічні знахідки і зразки декоративно-ужиткового мистецтва.

Як це все сюди потрапило? У 1955 році музей при місцевій школі заснував учитель історії, любитель мистецтва й колекціонер Афанасій Луньов. Він вважав, що учням не вистачає естетичного виховання, та запропонував дітям писати листи відомим художникам і великим культурним інституціям із проханням допомогти організувати в Пархомівці справжній музей. І це спрацювало: ідею шкільного музею підтримали харківські художники й подарували зо два десятки своїх робіт, а потім понеслося – допомагати почали з Ермітажу, Пушкінського музею, Третьяковки й інших впливових організацій.

Перед візитом радимо зателефонувати в музей і уточнити, які карантинні обмеження діють прямо зараз.

 

 

Шарiвка

Богодухівський район Харківської області

 

Наближаємося до перлини маршруту – Шарівського замку, або садиби Кеніга. Це місце точно не варто обминати, а краще навіть навпаки – відвести для нього побільше часу.

Білосніжна й велична будівля замку – це зразкова неоготика із симетричними зубчастими вежами і стрілчастими вікнами. Заснували маєток 1836 року: спочатку ці землі належали поміщикам Ольховським, вони і звели тут будівлю садиби за модою тих часів. У 1860 році Ольховський чи то продав, чи то програв маєток у карти братам Гебенштрейтам. Вони надалі наводили тут лоск: поставили теплиці й ще кілька будівель, ретельно зайнялися парком. У 1881 році маєток придбав цукровий магнат Леопольд Кеніг – власне, тому Шарівський замок іноді й називають «Цукровим» (а не тому, що він біленький). Кеніг не шкодував коштів на утримання й розвиток помістя: запрошував просунутих садівників із Європи, зводив нові й нові господарські споруди (у нього навіть була тут своя електростанція!).

А вже в 1917 році маєток націоналізували, і через пару років до замку прибудували двоповерхову скляну веранду розміром ледь не з половину будівлі (але тут треба віддати радянським архітекторам належне: тераса – дуже стильна, а замок загалом став наче більш симетричним). 1925 року в будівлі відкрили санаторій для хворих на туберкульоз, який і працював тут аж до 2008 року. Потім санаторій перевезли в інше місце, а замок почав порожніти й потихеньку занепадати. З 2014 року будівля належить благодійній організації «Омріяна країна», яка планує перетворити її на повноцінний культурний центр.

Зараз можна поблукати просторими залами із залишками колишньої розкоші у вигляді шикарних люстр, ліпнини, розписів на стінах і стелі, камінів із кахлями й навіть деяких меблів. Стан будівлі місцями доволі крихкий, тому будь обережним/-ою і стався до того, чому вдалося вціліти, уважно і дбайливо.

Головна будівля маєтку, як це часто буває, гордо стоїть на узвишші. Від замку до води спускаються значних розмірів сходи, а звідти відкривається широкий і медитативний краєвид на Шарівський парк (до слова, біля річки є кілька столиків, де можна влаштувати чудовий пікнік with a view). Крім самої садиби, на території замку збереглися ще кілька старовинних будівель: в’їзна брама з будиночком охорони, альтанка, стайні та інші.

Потрапити на територію Шарівського замку можна до 18.00, за вхід просять символічні 30 UAH (€ 0.9).

 

 

Старий Мерчик

Валківський район Харківської області

 

Головна пам’ятка селища Старий Мерчик – садиба Шидловських. Це одне з тих місць, де доведеться трохи підключити фантазію, щоби візуалізувати колишню велич. Допомогти тобі в цьому може, наприклад, книжка мистецтвознавця Лукомського, який відвідав Мерчик у 1914 році й дуже докладно задокументував, який вигляд мала садиба у свої найкращі роки. Шукай старі фото на сторінках 175–190. Можеш навіть спробувати відтворити ті ж ракурси на своїх фото.

Ще на початку XVIII століття на цьому місці стояла перша дерев’яна садиба, а кам’яний будинок у стилі раннього класицизму звели приблизно наприкінці 1780-х. Маєток належав роду Шидловських, які були одними з найбільших землевласників Харківщини. Якщо цікаво, докладно про історію маєтку можна почитати тут – там повно сімейних драм. З 1872 року садиба належала Євгену Духівському, який наводив тут свій лад (узяв і прибрав герб Шидловських із будівлі!), за радянських часів у будівлі садиби розміщувався ветеринарний технікум, а пару років тому тут сталася пожежа, садиба сильно постраждала. Тепер можна поблукати навколо того, що вціліло, розглянути залишки вишуканого декору, кілька флігелів і відносно нещодавно відновлену церкву.

 

 

Люботин

Харківський район

 

Буквально в декількох кілометрах від Харкова є містечко Люботин, у якому теж (майже) збереглася деяка архітектурна спадщина. Якщо залишилися сили на останній ривок, звертай із траси!

На околиці Люботина стоять мальовничі руїни садиби Святополк-Мирських – її так називають за прізвищем останнього власника (а ще її називають садибою Гієвка). Аби туди потрапити, доведеться подолати ділянку розбитої дороги – на щастя, коротку. Зате, якщо доїдеш, зможеш погуляти навколо будівлі зі стрілчастими вікнами, побудованої у 1820-х роках на стику класицизму й еклектики. Про історію місця і його власників дуже докладно можна дізнатися з цієї статті. До речі, старе фото цього маєтку можна знайти в тій же книжці Лукомського (стор. 115).

Друга важлива точка Люботина – Свято-Вознесенський храм початку XIX століття. Його побудували на місці дерев’яної церкви, яка була тут і раніше. У 1921 році церкву закрили й перетворили на клуб, а в окупацію під час Другої світової війни в будівлі взагалі була стайня, а після – цех із виробництва вати й олійниця. Зараз храм відновлено.

 

 

Аби не пропустити нові тексти Go to Ukraine, підписуйся на наш красивий інстаграм – там ще більше фото та ідей для мандрівок Україною.

 

 

Фото: murmurash

Читай також:

Куди метнутися з Києва на один день? 12 цікавих локацій

Міста, каньйони, парки, замки й покинуті місця, що вражають.

Що оглянути на Закарпатті? Ужгород, Мукачево та околиці

Давні замки, розлогі полонини та дивовижні лавандові поля.

Куди поїхати зі Львова на один день? 11 ідей

Старовинні замки, вражаючі скелі або гастротур по сусідніх містах.

Маршрут: Їдемо до Чернівців та околиць

Станція «Памір», величні краєвиди й «український Гоґвортс» – що подивитися на Буковині?

Показати бiльше