Що оглянути на Закарпатті? Ужгород, Мукачево та околиці

 

Ужгород

 

Розпочати дослідження розмаїтого Закарпаття радимо з Ужгорода – надзвичайно приязного міста з багатою історією. На рекламних вивісках або листівках ти могла/міг бачити слово Унґвар або його варіації – Гункбар, Гунґвар, Онґвар. 

Ужгород створений для прогулянок пішки. Неодмінно пройдися у затінку набережної (вона ж – найдовша липова алея Європи), звертай на кожну вуличку та сміливо зазирай до затишних двориків. Щоб додати прогулянкам додаткового змісту, спробуй знайти всі мініскульптури, яких у місті вже понад сорок. Серед них є найменша статуя Свободи й водночас найменший маяк, їглавські їжачки, Енді Воргол та кубик Рубика.

Архітектуру Ужгорода можна роздивлятися безупинно – в ній відбилися культури, які колись жили на цих землях, і всі періоди розвитку міста. Щоб детально оглянути архітектурні особливості, йди на прогулянку вулицями Корзо, Волошина та Капітульною.

Мабуть, одна з найбільш помітних будівель Ужгорода – колишня хасидська синагога (Театральна площа, 10), збудована австро-угорськими архітекторами в неомавританському стилі. Сьогодні тут розташована філармонія, і якщо буде нагода, сходи на концерт бодай заради оздоблення зали й орга́на з 2205 трубами. 

Вулиця Капітульна виведе тебе до Ужгородського замку (вул. Капітульна, 33), якому, як і місту, майже тисяча років. У XVI столітті італійські майстри додали суворій оборонній споруді ренесансних мотивів, а тепер тут працює Закарпатський краєзнавчий музей. Навколо замка – приємний сад із міфічними фігурами, а зі стін внутрішнього двору розгортається панорама міста. Поруч із замком знайдеш вхід у скансен – Музей народної архітектури та побуту. Заходь сюди, якщо хочеш подивитися на доглянуті сільські хатки XIX століття, стару кузню з міхами для розпалювання вогню, водяний млин та гончарну піч. 

Ужгород – справжнє місто-сад і, ймовірно, найбільш квітуче місто України. В квітні-травні цвітуть сакури та магнолії, в червні-липні – по черзі починають цвісти різновиди лип, а восени місто стає золотим. Якщо тобі недостатньо зелені в направду кожному дворику в центрі, зайди до ботанічного саду (вул. Ольбрахта, 6), аби побачити едельвейс, приголомшливий розарій і 250 різновидів сукулентів та кактусів. Вхід вільний, але відчинено лише у будні. 

 

Читай також: Великий ґайд Ужгородом 

 

 

Середнє

Ужгородський район

 

За 20 км від Ужгорода у селищі Середнє розташований Середнянський замок ордену тамплієрів – єдиний замок Закарпаття з рисами романського стилю. Колись він був частиною низки спеціальних споруд, у яких перебували митні пости та військові залоги для охорони «соляного шляху» з Солотвина до Європи. Зараз його стан вкрай прикрий. Але щоб уявити, як замок виглядав у часи свого розквіту, подивися на руїни крізь спеціальну прозору табличку, на якій домальовано зруйновані частини. 

Ще в Середньому розташоване єдине державне виноробне господарство «Леанка» (вул. Шевченка, 6), де роблять сім видів вина, але тільки сухі й солодкі. Тут можна потрапити на дегустацію та екскурсію старими винними льохами (щоб записатися, дзвони за номером +380312721031). Льохи засновано в XVI столітті як укриття від воєнних нападів. Їх прокладено у вулканічній породі, тому температура тут завжди однакова: –12 ℃. Вона виявилася ідеальною для витримки та бродіння вина.

 

 

Невицький замок

Не́вицьке, Ужгородський район

 

За 15 км від Ужгорода є ще один напівзруйнований замок XIII-XIV століть – Не́вицький. Він розташований на узвишші, звідки розгортається чудовий краєвид на долину з селом, річку Уж та пагорби. На шляху до замку ти пройдеш різнокольоровим пішохідним мостом, надихаєшся свіжим лісовим повітрям і знайдеш стовп із вулканічного туфу.

Легенди про Невицький замок – не про лицарів та принцес, а про криваві вбивства.  Місцеві розповідають, що у замку мешкала угорська графиня Єлизавета Баторі. Вона увійшла до історії (та до книги рекордів Гіннеса) як жінка, яка здійснила найбільшу кількість убивств. Баторі сотнями вбивала молодих і невинних дівчат, бо вважала, що їхня кров допоможе їй омолодитися.

Згідно з іншими легендами, у замку ховали молодих дівчат під час ворожих нападів, тому іноді можна натрапити на ще одну назву Невицького замка — «замок наречених».

 

 

Ферма «Лавандова Гора»

Перечи́н, Ужгородський район

 

За 12 км від села Невицького є мала філія Провансу в Карпатах – ферма «Лавандова Гора». Тут на тебе чекають дивовижні схили з кількома сортами лаванди та поля чайної троянди. Сезон цвітіння досить короткий – з травня до липня – і часто залежить від погоди певного року. Звісно, тут можна влаштувати фотосесію у лаванді, а ще – спробувати морозиво, сироп, напої та десерти з ароматної рослини. Все це – з краєвидом на Полонину Руна, про яку розповімо трохи далі. 

 

 

Скелі Соколець

Ужгородський район

Неподалік села Невицького починається урочище Соколець. На горі Соколець ти побачиш круті (у прямому та переносному значенні) скелі заввишки 40 метрів, звідки простягається краєвид на сусідні вершини, а ще поряд є печери та джерела чистої води. Влітку та на початку осені тут можна назбирати грибів та наїстися ягід, а якщо хочеться адреналіну – зайнятися альпінізмом (тільки бери з собою спорядження). В Google Maps гора позначена одразу в кількох місцях, тому тримай точні координати тут. 

На гору можна дістатися з різних боків: із села Невицького близько 15 км в один бік (ідеально для дводенного походу) або з сіл Тур’ї Ремети чи Анталовці – маршрут туди й назад займе близько 6-8 годин. Іще можна прогулятися від курорту «Воєводино» в селі Тур’я Пасіка. Тут можна зупинитися на ночівлю або приїхати лише для активного відпочинку – кінний клуб, квадроцикли, мотузковий парк, теніс, рибалка в озері з фореллю. Вхід на територію у вихідні та свята платний: 75 грн з дорослих та дітей від 12 років. До речі, звідси рукою сягнути до наступної місцини – Полонини Руна. 

 

 

Полонина Руна

Ужгородський район

 

Якщо хочеться втекти від цивілізації, подихати гірським повітрям і розчинитися в звуках природи, вирушай у бік Полонини Руна (ще її називають Рівною). Це найбільша полонина в Карпатах, що простягається аж на 15 км. Донедавна прохід сюди було закрито, бо в радянські часи тут працювала військова база та радіолокаційна станція. З цієї ж причини на вершину можна дістатися на автівці відносно хорошою дорогою. Звідти розгортається краєвид на гору Пікуй та заповідник «Шипіт». 

На полонині є суттєвий бонус для бьордвотчерів – орнітологічний заказник «Соколові скелі», де на давніх вертикальних скелях живуть хижі птахи, наприклад, сапсани, беркути й пугачі. А якщо любиш слухати гук води, обов’язково дійди до 24-метрового водоспаду Воєводин – два бурхливі крижані потоки вражають.

Щоби потрапити на полонину, можна заїхати через село Тур’я Поляна чи Лумшори. У першому є форелеві ферми, наприклад, у господарстві «Шипот» або при готелі «Турянський двір». Піднявшись далі в гори, можна знайти малі садиби якнайдалі від людей. Їх немає на сайтах бронювань, проте в більшості ти зможеш взяти кінні прогулянки до полонини. Якщо підеш на гору, їжу краще взяти з собою або попоїсти в одній із сільських колиб.

Лумшори – саме те місце, де можна поніжитися в автентичних чанах із сірководневою водою. Вода дуже тепла, тому купання чергують із зануренням у холодну річку. Чани тут є практично в будь-якій садибі чи готелі: перевір, наприклад, «Чан у Цімбора» чи «Мисливську Садибу». Туди ліпше одразу дзвонити (+380992280812, +380663937763) – інтернет дістався не до всіх послуг у Карпатах, та в цьому є своя принадність. Якщо їдеш відпочивати у високий сезон, бронювати чани варто завчасно.

 

 

Мукачево

 

Давнє місто Мукачево лежить на обох берегах річки Латориці між Закарпатською низовиною та відрогами вулканічних Карпат. Колись тут правили турки, австрійські королі, трансильванські князі та угорці, місто було в складі Галицько-Волинського князівства, Чехословаччини, Радянського Союзу. Весь цей спадок тут можна побачити в архітектурі та культурі.

Мукачево зовсім не зачепила висотна забудова, тому воно виглядає як затишне європейське містечко зі старовинними кам’яницями. В центрі ти знайдеш казкову м’ятно-зелену ратушу та неоготики з годинником-курантами, який свого часу (а це був 1904 рік) вважався одним із п’яти найкращих баштових годинників Європи. За три хвилини пішки стоїть палац трансильванських князів Ракоці), у якому 98 вікон та 91 двері. В 2020 році оголосили реставрацію палацу, після якої там облаштують музей родини Ракоці. До речі, угорці так люблять одного з представників цієї династії – борця за звільнення від австрійців – що створили на його честь торт «Ракоці».

Ще одна важлива пам’ятка Мукачева – костел святого Мартина) з готичною каплицею. Можеш зазирнути до храму – раптом тобі пощастить почути орган, встановлений у 1914 році. 

На центральній площі зверни увагу на пам’ятник Щасливому Сажотрусу. Його прототип – сажотрус Берталон Товт, який пропрацював у місцевій службі 45 років. Пам’ятник встановили за його життя, а в 2020 році він відзначив своє 71-річчя. Місцеві звуть його Берті-бачі (з угорської – дядько Берті).

Звісно, головна зірка міста – замок Паланок на зеленій горі заввишки 68 метрів. Фортеця на цьому місці існувала щонайменше з XI століття й за цей час її жодного разу не було взято штурмом, що досить незвично для таких оборонних замків. Якщо тобі складно визначити стиль споруди, це не дивно. Замок належав різним правителям, які добудовували його на свій смак – ось він і вийшов таким еклектичним.  Аби відчути середньовічну атмосферу, та й просто послухати цікаві історії, візьми екскурсію. Можливо, в тебе виникло питання – хто такі ці паланки? Насправді «паланок» – це дубовий частокіл, яким огородили замковий рів ще у XVI столітті. 

До Мукачева варто неодмінно заїхати, якщо ти полюєш на квітучі сакури, магнолії, липи та каштани. Поки Ужгород заполонили туристи, тут можна спокійно погуляти квітучими районами. 

Якщо хочеться спробувати щось незвичне, зазирни до музею «Медовий Дім» на дегустацію меду, крем-меду та медових напоїв. Але сідати за кермо після цього не радимо. Якщо шукаєш щось давніше за середньовіччя, вирушай до агроетносадиби «Кельтський двір», де відтворили дух кельтів, які неподалік Мукачева (а саме, на схилах гір Галіш та Ловачка) близько двох тисяч років тому заснували найсхідніше кельтське протомісто. Сюди варто завітати заради відновлених історичних рецептів кельтського хліба та напоїв, історій про побут кельтів на Закарпатті та дегустаційного льоху віком понад 400 років. Якщо ж ти надаєш перевагу активному відпочинку, вирушай на рафтинг Латорицею або Тисою.

 

 

Палац Шенборнів

Карпати, Мукачівський район

 

За 16 км від Мукачева в парку санаторію «Карпати» знайдеш мисливський будиночок родини Шенборнів, заможних землевласників Закарпаття. Цей «будиночок» – на ділі справжній романтичний замок. За красивою легендою, в ньому 12 входів на кожний місяць року, 52 кімнати на кожний тиждень і 365 вікон, аби можна було виглядати в нове щодня протягом року (можеш перелічити й перевірити, чи легенда близька до правди). 

Це місце ідеальне для неквапливих прогулянок – навколо резиденції росте англійський сад із рожевим буком, самшитом, канадськими ялинами та магноліями. А невелике озеро було створено як маленьку копію мапи Австро-Угорської імперії того часу. Зараз палац належить санаторію «Карпати», тому досередини можна потрапити, приїхавши з екскурсією. Інтер’єрам, звісно, залишається сподіватися на краще, проте почуєш чимало цікавих історій. Вхід на територію парку вільний.

 

 

Замок Сент-Міклош

Чинадійово, Мукачівський район

 

Замок Сент-Міклош у селищі Чинадійово (вул. Волошина, 53Б) – протилежність палацу Шенборнів. Зовні він досить похмурий, але всі його принади заховані всередині.

Держава цим замком, як і багатьма іншими, на жаль, не займалася. Від повного занепаду замок врятував художник Йосип Бартош, який орендував його (а що, так можна було?). Власними зусиллями він здійснює реставрацію завдяки внескам від екскурсій та продажу картин. Приїжджай, аби прогулятися таємними ходами XV століття, посидіти на княжому троні та послухати захопливі історії про життя власників.